Вічна пам'ять Герою Андрію Зеленчуку

27 лютого 2024 року на запорізькому напрямку рашистські покидьки обірвали життя славного гуцула, патріота України, захисника нашої незалежності — ЗЕЛЕНЧУКА АНДРІЯ ДМИТРОВИЧА. Головний сержант — командир розвідувального відділення розвідувального взводу, старший сержант військової служби по мобілізації.

Андрій Дмитрович народився 8 грудня 1981 року у селищі Верховина, у 1997 році закінчив Верховинську середню школу. Навчався у Сторожинецькому лісовому технікуму за спеціальністю «лісове господарство». Проходив строкову службу з 2001-го року по 2003-й рік. У 2003 році здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «екологія лісів та заповідних господарств».

Андрій Дмитрович свою трудову діяльність розпочав у 2003 році техніком у Верховинському районному лісгоспі. У серпні 2006 року одружився з дружиною Аллою. Згодом у подружжя народилися дві донечки Андріана та Ярина, які навчаються у Красноїльському ліцеї.

У 2009 році працював у відділі архітектури та будівництва Верховинської райдержадміністрації. У 2010 році закінчив Івано-Франківський університет нафти і газу, де здобув кваліфікацію інженера – геодезиста. Його архітектурні проєкти знайшли відображення не в одній будівлі, які будуть нагадувати про Воїна - Героя, світлу, мудру Людину.

До повномасштабної війни працював директором комунального підприємства «Білоберізьке» Білоберізької сільської ради. Був депутатом Верховинської районної ради 8 скликання.

Побратими, колеги по роботі та друзі поважали АНДРІЯ за притаманну йому чесність, простоту, щирість і життєрадісність та згадують про нього, як про добру та порядну людину, справжнього патріота Гуцульщини.

З початком повномасштабного вторгнення 28 лютого 2022 року став на захист Батьківщини. Був мобілізований до Верховинського батальйону ТРО. Згодом перевівся до військової частини А7166.

За добросовісну сумлінну службу був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», відзнакою Міністра оборони «За зразкову службу», орденом «Золотий Хрест» від головнокомандувача Валерія Залужного, нагрудним знаком розвідника від командира 102 окремої бригади та численними грамотами.

Білоберізька сільська рада, депутати сільської ради, працівники бюджетних установ громади, жителі територіальної громади висловлюють щирі співчуття мамі Марії, дружині Аллі, донечкам Андріані та Ярині, сестрі Надії та всій родині загиблого Воїна.

Спочивай з Богом, Воїне!
За те, що Ти, не ставши на коліна,
Свій край - країну боронив!
За те, що Ти є України славним сином
За це своє життя Ти положив!
Вічна слава Герою!